Сторінка для батьків

Вирази, які боляче травмують дитячі душі, вирази, яких бажано уникати:

                                                 Я тисячу раз тобі казав…

                                             Невже тобі не зрозуміло, що…

                                         Скільки разів треба повторювати…

                                     Всі люди…, а ти…

                                Ну на кого ти схожа?..

                          Що ти до мене причепилась?..

                    Ти такий, як твій батько (мати)…

      А тепер вирази, які бажано вживати якомога частіше:

                                         Ти в мене такий хороший!

                         Порадь мені, будь-ласка…

                                        Ти мене завжди правильно розумієш…

                        Ти в мене молодець!

                                       Як я тобі вдячна!

                              Які в тебе чудові друзі!

                 

  Прохання попереджати зранку                                              

                                   про причину відсутності дитини.

                                                                        

                                       Шановні батьки!
    Щодня не забувайте нагадувати дітям про дотримання правил безпечної поведінки:
1. Дотримуйся правил дорожнього руху.
2. Дотримуйся правил пожежної безпеки та поводження з електроприладами.
3. Дотримуйся правила поведінки в громадських місцях.
4. Дотримуйся правил особистої безпеки на вулиці.
5. Дотримуйся правил безпечної поведінки на воді .
6. Дотримуйся правила поведінки, коли ти один вдома.
7. Дотримуйся правил безпеки при поводженні з тваринам.
8. Не грай з гострими, колючими та ріжучими, легкозаймистими та вибухонебезпечними предметами, вогнепальною та холодною зброєю, боєприпасами.
9. Не вживай лікарські препарати без призначення лікаря, наркотики, спиртні напої, не кури і не нюхай токсичні речовини.

      Шановні батьки, пам’ятайте, що безпека і здоров’я вашої дитини залежить від спільних наших з вами зусиль. Тому переконливо прошу вас взяти під ваш батьківський контроль дозвілля дитини поза школою, проявити більше уваги і чуйності до дитячих проблем.
В позаурочний час відповідальність за здоров’я і збереження життя дітей несуть батьки.
 Класний керівник  

             

Загальні поради батькам

1.Вранці піднімайте дитину спокійно, з посмішкою та лагідним словом.                                                                                                                                 

2.Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо ж ви цю проблему  не вирішили, - провини дитини у цьому немає.                                                                                   

3.Не згадуйте вчорашні прорахунки,особливо мізерні, не вживайте образливих слів.    

                                                        

4.Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона багато працює, витрачає сили.                                                                                                   

 

5.Коли щось не виходить, порадьтеся з учителем, психологом.                                                                                                                            

6.Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень: "Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих оцінок!" У дитини попереду важка праця. 

       

7.Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй розслабитись(згадайте, як вам тяжко після важкого робочогодня). 

                                               

8.Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу. 

                                                                   

9. Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.                                                                         

10. Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.                                                                                 

 

11.Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть з дитиною спокійно.                                                                                                        

12.При спілкуванні з дитиною не вживайте виразу: "Якщо ти будеш добре вчитись, то ..." Часом умови ставляться важкі - й тоді ви опиняєтеся у незручному становищі. 

          

13.Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини для спілкування з дитиною. В цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі. 

                       

14.У сім'ї повинна бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.                              

 

15.Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.

                

16. Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження, допоможе спокійно заснути і відпочити.                              

 

17. Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу. Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути готова до нього. А допомогти в цьому їй повинні батьки своїм доброзичливим ставленням. Чекати ж якогось дива від дитини, радісних поривів душі, доброти треба терпляче, відшукуючи ці риси в дитині, постійно заохочувати її.

Що дає дитині читання на ніч?

Ще якийсь десяток років тому було звичним,що бабуся чи мама ,читали своїм дітям на ніч казки або просто цікаві книжки. Зараз дітям на ніч у кращому випадку показують мультик.

Читання біля ліжка — не просто примітивний аналог мультфільму, але щось набагато більше і важливіше для малюка! Багато мам, що намагаються навчити свою дитину читати, скаржаться, що у неї немає ніякого інтересу до цього. Про те ж часом говорять і батьки першокласників. Справа ж не у відсутності інтересу до навчання як такого, але у відсутності інтересу до процесу читання. Іншими словами, у дітей часто немає мотивації.

Чому ж так? Від того, що дитина не звикла отримувати задоволення від читання.

Звичайно, я говорю не про те, щоб із задоволенням читати самому, перш ніж малюк вивчить букви, а про те, що в принципі книжки немає серед його основних розваг. Таке завжди або майже завжди пов’язане з тим, що батьки самі не люблять читати йому книжок, роблячи це без задоволення, ледь викроївши десять хвилин протягом дня, або просто замінюючи йому книжку мультиками, навчальними чи ні.

Іноді це буває пов’язано не з батьками, а з непосидючістю дитини. Ця проблема в деяких випадках відмінно вирішується правильним вибором часу для читання.

Ви вже здогадалися, що цей час — ввечері, перед сном. Коли малюк, вже умиротворений, втомлений, лежить в ліжку, і ви, вже звільнившись від денних турбот (яких вистачає і в вихідні дні), сідаєте поруч, обираєте разом книжку, відкриваєте її і наступні двадцять-тридцять хвилин присвячуєте її читанню.

Це і є друга, дуже важлива користь від читання.

Особливість нашого часу така, що рідні, близькі люди мало проводять часу один з одним, мало спілкуються і майже завжди роблять це мимохідь або за святом. Діти ніби віддаляються від батьків, емоційний зв’язок з ними слабшає. Батько або мати фактично перетворюється на людину, яка зранку поспіхом піднімає, годує, одягає, відводить в садок або школу, або садить перед телевізором, потім приводить із садка/школи, знову годує, роздає вказівки і заборони, а ввечері заганяє в ліжко.

Що робити? Умови нашого життя такі, що ми не можемо кидати роботу або інші важливі справи, щоб насолоджуватися спілкуванням тільки з малюком.

Але є дуже простий і практично необтяжливий спосіб утримувати і зміцнювати ваш зв’язок з дитиною. Зранку, піднімаючи малюка, говорити «Доброго ранку!» (Дві секунди, які нічого не змінять, крім того, що дитина відчує вашу увагу), поцілувати або погладити по голові, прощаючись перед щоденним розставанням, і викроїти ввечері півгодинки на те, щоб почитати йому книжку перед сном. Спокій вечора, довірча атмосфера, спільна справа, перетворюючись на щоденний ритуал, міцно зв’яжуть вас узами, які повинні поєднувати рідних людей, ясніше всяких слів і подарунків покажуть дитині вашу любов.

Крім того, навіть розважальні книги, прочитані в такій затишній атмосфері і від того, що викликають сильні, глибокі емоції, набагато краще сприяють розвитку, розширенню кругозору, стимуляції уяви та мислення і, нарешті, інтересу до навчання, ніж будь-який розвиваючий мультфільм або програма — велика ефективність живого спілкування (а таки читання — форма спілкування!) в цьому сенсі вже доведена вченими за допомогою спостережень і дослідів.

Головне — не робіть цього механічно. Читайте вашій дитині тому, що любите її, а не тому, що «так треба». Діти це відчувають, повірте.

Поради батькам: вчимось робити уроки

Весь день з'їдають уроки.  Вони,  немов хижаки, позбавляють малюків улюблених ігор, спілкування з друзями, прогулянок з близькими людьми. Поступово отруюючи дитяче життя, домашні завдання, врешті-решт, стають важкою повинністю, майже покаранням. А це вже небезпечно, адже від розпачу лише один крок до небажання вчитися.

Звідси висновок: витрата учнем непомірно великої кількості часу на приготування уроків - сигнал неблагополуччя - явище ненормальне і неприпустиме.
То як бути з часом?
Які причини тривалого, невідступного, розпачливого і безпомічного сидіння за виконанням домашнього завдання?


Чітке встановлення часу для занять

Посадити малюка за уроки... Хто з вас не знає, що часто це досить копіткий і тривалий процес. Тому з перших днів навчання дайте відчути маленькому школярику: яка б не була надворі погода, яка б цікава передача не йшла по телебаченню, які б приємні гості не прийшли з візитом - уроки мають бути зроблені і зроблені добре.

Тут дуже важливо виробити звичку до ретельності занять, тобто чітко встановити час для їх виконання і починати роботу завжди в один і той самий час. Малюк має твердо засвоїти: відступити від цього правила можна лише через якісь надзвичайні обставини.

Погодьтеся, якщо ми хочемо привчити дитину мити шию або чистити зуби, щоранку день за днем невблаганно змушуватимемо її це робити доти, поки процедура не стане звичкою. Навряд  чи ми відкладемо умивання на зручний для дитини час і, звичайно, завжди зуміємо наполягти на своєму.
Але куди зникає батьківська непохитність, коли справа стосується уроків?

Люблячі мами і тата найчастіше втрачають свою владу і підкоряються синові чи доньці, бажання яких стають головними. Зателефонували - і можна півгодини побалакати з другом, показують цікаві мультфільми - ще на трішечки відкладемо заняття, друзі кличуть на вулицю (гуляти ж потрібно!) - і батьки дозволяють перенести уроки "на потім".

Що ж виходить? Сумна картина. Малюк береться до роботи пізно, до того ж утомлений, сильно збуджений, розсіяний і у стані "цейтноту". Добре, якщо він встигне хоч як-небудь виконати уроки на завтра, щоб прийти в школу ледь підготовленим.

Хочете знати, до чого призводить подібне поводження з домашнім завданням? Будь ласка: виховує в школяра ставлення до уроків, як до справи другорядної, посередньої. То чи варто дивуватися, якщо незабаром у першокласника виникнуть невдачі у такій "незначній" справі як навчання.

Повага до розумової праці

Безумовно, правильно роблять ті батьки, які з перших шкільних днів дають зрозуміти дітям: уроки за своєю важливістю знаходяться на одному рівні із найсерйознішими і найважчими дорослими заняттями, що потребують зосередженості. Не треба приховувати своєї поваги до розумової праці першокласника, а навпаки, намагайтеся всіляко демонструвати її. Повірте, дитина зуміє гідно оцінити це.

Якщо раніше у малюка не було справ, котрі дорослі не могли б перервати або зовсім скасувати за власним розсудом, то тепер він навчається; йому не можна заважати працювати, не можна турбувати без потреби, не можна шуміти. Тому телевізор вимкнений або його дивляться в іншій кімнаті, приглушивши звук, ходять тихо, розмовляють неголосно. Будьте певні: навіть страшенний пустун і "непосида" стане менше вертіти головою, підхоплюватися і відволікатися, якщо переконається в повазі до його розумової праці.


Сталість робочого місця

Хтось може заявити: "Яка різниця, де учню готувати уроки? Аби було зручно сидіти і ніхто не чинив перешкод, ось і все". Виявляється, різниця є. Справа в тому, що у будь-якої людини (а в дитини тим більше), виробляється установка не тільки на певний час, але і на певне місце для роботи. Коли вона зміцнилася, буває достатньо сісти за звичний стіл, як виникає бажання швидше взятися до роботи.

Тому правильно роблять у тих сім'ях, де на початку навчання купують не тільки необхідні шкільні речі, але й письмовий стіл із полицею для книжок. Якщо житлові умови цього не дозволяють, треба виділити дитині якесь постійне місце, щоб вона могла завжди тримати там книги і зошити, не перекладаючи їх туди-сюди залежно від потреб домашніх.

Як облаштувати робоче місце школяра

Письмовий стіл краще поставити далі від батареї парового опалення, але не зовсім далеко від вікна. Не під кватиркою, але так, щоб її можна було час від часу тримати відчиненою. Адже свіже повітря необхідне для розумової праці.
Дуже важливо правильно підібрати стіл і стілець. Якщо дитина сутулиться - затримується її інтелектуальний розвиток, тому що кровоносні судини передавлені і мозок недоодержує кисню. Крім того, сутула постава погіршує настрій, створює передумови до депресії. До того ж, згорблена людина просто некрасиво. У Японії, наприклад, із сутулими навіть не вітаються, вважаючи їх нечемними.
Намагайтеся, щоб світло від лампи падало на письмовий стіл зліва, тоді ручка не відкидатиме тіні.
А за уроки садовити малюка треба не голодним, але щоб він і не переїв. 

Включення в роботу

Зізнайтеся чесно, чи із задоволенням ви займаєтеся важкою, необхідною, але не занадто захоплюючою справою? Звичайно, ні. І найважчим виявляється початок - період включення у роботу. Змусити себе взятися за неї, а потім виконувати з повною віддачею непросто навіть дорослому. Ми відтягуємо час, знаходимо якісь, нібито потрібні, справи, аби віддалити неминуче заняття, і тільки накопичуємо внутрішнє роздратування. А потім, уже взявшись до роботи, витрачаємо сили: не стільки на неї, скільки на подолання свого невдоволення. Проте, усім прекрасно відомо, поступово роздратування згасає. Ми втягуємося у справу і вона проходить без примушування, без насильства над собою, найчастіше навіть з цікавістю: нудне стає захоплюючим.

Подібне відбувається і з дітьми. Початковий період роботи для них важкий і неприємний, а вольових ресурсів у малюків значно менше, ніж у дорослих.

Тому включення в роботу - це та стадія виконання домашнього завдання, яка вимагає серйозної уваги батьків із перших місяців шкільного життя дитини.

Подивіться, як ваші діти беруться за уроки, скільки часу проходить із моменту сідання за стіл до тієї хвилини, коли справді починається робота. Мабуть, хвилин п'ятнадцять, а буває і набагато більше.

Чому? Дитина відволікається. Звичайно в маленького школяра існує кілька приводів для відволікання.

Один із них, на перший погляд, діловий. Спочатку треба знайти потрібний підручник чи зошит, потім заточити олівець. Раптом виявляється, що в ручці скінчилася паста, а лінійку залишив у класі. Потім з'ясовується, що завдання з математики забув, треба подзвонити товаришу. Час йде, а робота не почалася.

Буває і так, що малюк зовсім не виявляє ніяких зовнішніх ознак діяльності, а просто сидить, дивлячись у підручник. Можливо, він міркує над розв'язанням важкої задачі? Швидше за все, просто не включився в роботу, або мріє про щось приємне, або байдуже дивиться в одну точку.

Третій привід - гра. Навіть всівшись готувати уроки, малюк легко може загратися, побачивши на столі олов'яного солдатика, який залишився з учорашнього дня, деталі конструктора, іграшкову машинку.

При цьому в гру малюк втягується непомітно для самого себе. Спочатку треба було відсунути солдатика, щоб він не заважав відкрити зошит. Солдатик упав. Хотів підняти його, але на очі потрапила машинка. Миттєво виникла думка: посадити солдатика в машинку. У результаті заняття скінчилися, почалася гра.

У будь-якому із цих випадків процес включення в роботу переривається і щоразу доводиться починати наново. Якщо часті відключення стають звичайною справою, готування уроків так і не виходить із початкової стадії і перетворюється в щоденні ненависні, але неминучі тортури.

Чи можна позбавити маленького трудівника страждань? Звісно!

Створіть звичку - "пусковий механізм", відпрацюйте незмінний порядок підготовки до виконання домашніх завдань. Перед заняттями приберіть зі столу все зайве і приготуйте тільки необхідне для роботи. Визначте постійне місце для кожного предмета. Домовтеся: усі допоміжні речі, якими доведеться користуватися (лінійку, гумку, олівець та інші дрібниці) - класти праворуч від себе. Підручники і зошити - ліворуч. Те, що сьогодні вже не знадобиться, одразу вкладати в портфель, якщо це потрібно наступного дня в  школі, або прибирати в чітко визначене місце: ящик столу, на поличку. І так щодня.

Спробуйте. Правила прості, але вони обов'язково допоможуть швидкому переключенню уваги дитини від інших занять - їжі, гри, читання - до навчальної діяльності.

Що потрібно і що не потрібно робити батькам під час шкільних канікул

Навчальне навантаження на сучасних школярів досить велике. Їх навчальний день нерідко перевищує за своєю тривалістю робочий день дорослих. Від того, як дитина відпочине в канікули, багато в чому залежить її працездатність і успішність в навчанні.

Порада 1.Заздалегідь продумайте, як будуть організовані канікули вашої дитини.

Порада 2.

Прогулянки, ігри та спортивні заняття на свіжому повітрі – ось кращий відпочинок після шкільних занять. Ми часто недооцінюємо значення прогулянки для нормального росту та розвитку дітей. Тому в канікули у вашої дитини не повинно бути «рухового голодування».

Порада 3.

У канікули необхідно подбати і про безпеку дитини. У зимову пору року чимало хвилювань додає ожеледиця, а також  улюблені нашими дітьми катання на санчатах, лижах, ковзанах. Переконайтеся, що все спортивне спорядження в повному порядку. Не зайвою, напевно, буде і відповідна екіпіровка для цих зимових розваг.

Порада 4.

Час, коли дитина лягає спати, снідає, обідає і вечеряє, в канікули має залишатися тим же, що і в звичайні дні. Це, звичайно, не означає, що неприпустимі деякі відходження від режиму, але вони повинні бути в межах розумного.

Порада 5.

Канікули – це час, коли батьки намагаються побалувати своїх дітей чимось смачним. Надмірне захоплення солодощами не тільки згубно відбивається на стані зубів, але і є фактором ризику в розвитку діабету. Радимо приділити увагу раціональному харчуванню дитини. Щоб канікули дійсно стали часом відновлення і накопичення сил, необхідно, щоб у щоденному раціоні дитини було достатньо молочних і м’ясних продуктів, овочів і фруктів.

Порада 6.

Канікули – це  можливість уважніше поставитися до здоров’я вашого спадкоємця. У ті дні, коли дитина навчається, важко знайти час для візиту до лікаря. На жаль, не рідкість, коли батьки впевнені, що їх дитина здорова, а насправді, це далеко не так. Не буде зайвим нагадити і про те, що початок шкільного життя досить часто супроводжується загостренням у дитини хронічних захворювань. Тому скористайтеся канікулами, щоб проконсультувати дитину у педіатра, отоларинголога, окуліста, стоматолога, ортопеда або іншого лікаря-спеціаліста.

Порада 7.

Канікули – найбільш зручний час для екскурсій, відвідування театральних вистав, музеїв. Однак в усьому потрібна міра: не слід щодня водити дитину на дитячі свята, вистави, карнавали. Не забувайте, що під час відвідування дитячих свят є ризик інфекційних захворювань, особливо в період епідемій.

Дотримання цих нескладних правил допоможе Вам та вашій дитині чудово провести канікули, зміцнити здоров’я та повернутись до школи сповненими сил.

Поради батькам щодо навичок швидкісного читання

Психологами був проведений такий експеримент. В кімнату, де було багато цікавих предметів, запрошували батьків з дитиною. Їм повідомляли, що до початку експерименту ще півгодини, тому вони можуть робити все, що хочуть. Після цього їх залишали у кімнаті самих. Одні батьки разом з дитиною починали роздивлятись і обговорювати всі пристрої, інші – лише розглядали їх, а треті так і просиділи всі півгодини в очікуванні «експерименту». Наступна перевірка дітей показала, що рівень їх допитливості майже повністю відповідав поведінці батьків у цьому експерименті.
Вчіться відповідати на запитання
Ніколи не кажіть дитині: «Я тобі потім розповім».
Маляті цікаво почути відповідь саме зараз, оскільки її щось здивувало або є для неї незрозумілим. Можливо, через півгодини вона й не згадає, про що запитувала. Тому не лінуйтеся, не розповідайте дитині, як ви сильно зай­няті й що «завтра ви обов'язково про це поговорите». У результаті ви тільки зведете нанівець бажання дитини пізнавати що-небудь нове.
Подивіться на світ очима дитини.
Декілька порад щодо формування свідомого та швидкісного читання

ФОРМУЛА УСПІХУ

ПОРІВНЮВАТИ СЕБЕ ПОТРІБНО ТІЛЬКИ ІЗ СОБОЮ ВЧОРАШНІМ

1. Відпрацювання складових таблиць до автоматизму. Щоденна 2-3 хвилинна розминка перед читанням тексту. 

2. Перевага мовчазного читання над читанням вголос, нічого не промовляючи про себе з подальшим повідомленням суті прочитаного.

3. Читання дитячої літератури окремо дітьми та батьками з подальшим обговоренням змісту та прочитуванням епізодів (Мені сподобалось як..).

4. Частота читання (вдень, ввечері, перед сном, читання вивісок, афіш, інформації на упаковках тощо)

5. Розширення кута зору (пірамідки слів, таблиці Шульте, читання не відриваючись від уявної (розкресленої) лінії посередині сторінки).

6. Систематичне відвідування бібліотеки, обмін книг з друзями, покупка книги щомісяця у книжковому магазині.

7. Розвиток мислення та пам’яті (мовні ігри, анаграми, розвиток фотографічної пам’яті).

8. Періодичні самозаміри техніки читання

П'ять шляхів до серця дитини

Як навчити дітей вирішувати спірні питання

Як правильно ставити запитання дітям

Висока самооцінка: чи погано це для дитини?